Пам’ятник Тарасові Шевченку у Херсоні – одна з помітних монументальних пам’яток міста, пов’язаних з українською культурою. Монумент з’явився у 1971 році й уже понад пів століття залишається частиною міського простору. Його легко впізнати за високим гранітним постаментом і великим погруддям Кобзаря, облицьованим міддю. Автором скульптурної частини став херсонський митець Іван Білокур, а архітектурне рішення розробив Юрій Тарасов. За зовнішньою стриманістю пам’ятника прихована цікава історія: архівні документи свідчать, що роботи офіційно оформлювали як реставрацію, хоча фактично для Херсона було створено новий монумент.
Де знаходиться пам’ятник Тарасові Шевченку у Херсоні
Пам’ятник розташований у Дніпровському районі Херсона, у районі ХБК. У довідкових і пам’яткоохоронних матеріалах його місцезнаходження традиційно зазначається як проспект Текстильників. Для точнішого пошуку в старіших джерелах можна зустріти адресу проспект Текстильників, 1. Водночас у матеріалах про міський простір ця територія також фігурує як майдан Тараса Шевченка.
Саме розташування добре працює на сприйняття монумента. Погруддя не затиснуте між будівлями, а поставлене на відкритій ділянці. Високий постамент піднімає образ Шевченка над рівнем площі, тому пам’ятник помітний здалеку.
| Основна інформація | Дані |
|---|---|
| Об’єкт | Пам’ятник Тарасові Шевченку у Херсоні |
| Рік створення | 1971 |
| Дата урочистого відкриття | 28 квітня 1971 року |
| Розташування | район ХБК, проспект Текстильників |
| Скульптор | Іван Григорович Білокур |
| Архітектор | Юрій Петрович Тарасов |
| Тип монумента | погруддя на високому постаменті |
| Матеріал погруддя | залізобетон, мідне облицювання |
| Матеріал постаменту | гранітне облицювання |
Історія пам’ятника Шевченку в Херсоні
Історія цього монумента має цікаву деталь, яку не завжди можна знайти в коротких туристичних описах. Урочисте відкриття відбулося 28 квітня 1971 року. Проте ця дата не збігається з моментом остаточного документального оформлення об’єкта. Лише 12 травня 1971 року було затверджено акт державної комісії щодо прийняття погруддя в експлуатацію. Тоді пам’ятник передали на баланс Херсонського бавовняного комбінату.
Ще цікавіша деталь стосується характеру виконаних робіт. В офіційних документах того часу йшлося про реставрацію погруддя Тараса Шевченка. Однак дослідження архівних матеріалів вказує, що скульптор Іван Білокур фактично створив новий пам’ятник. Тож 1971 рік правильніше сприймати не просто як дату оновлення старого об’єкта, а як початок історії того монумента, який став частиною Херсона.
Є й певна символічність у часі його появи. Відкриття відбулося незадовго до 110-х роковин перепоховання Тараса Шевченка в Україні. Архівісти припускають, що вибір дати міг бути пов’язаний саме з цією річницею, хоча це подається як імовірне пояснення, а не остаточно встановлений факт.
Хто створив пам’ятник
Скульптурну частину виконав Іван Григорович Білокур – український скульптор, який значну частину творчого життя був пов’язаний із Херсоном. Він народився 24 листопада 1934 року в селі Богданівка на Київщині, у 1960 році закінчив Київський державний художній інститут, а з 1970 року був членом Спілки художників України. Помер митець у Херсоні 28 жовтня 1999 року.
Цікавий біографічний штрих – Іван Білокур був племінником відомої української художниці Катерини Білокур. Проте він обрав не живопис, а скульптуру і працював, зокрема, у сфері монументального мистецтва. До образу Шевченка митець звертався ще до створення херсонського пам’ятника.
Архітектурну частину проєкту виконав Юрій Тарасов. Саме поєднання скульптурного образу та видовженого постаменту сформувало характерний вертикальний силует пам’ятника.
Як виглядає пам’ятник Тарасові Шевченку
Монумент вирішений як велике погруддя Кобзаря. Його конструктивна основа виготовлена із залізобетону, а поверхня окована міддю. Висота самого погруддя становить приблизно 2,4 метра. Воно встановлене на значно вищому прямокутному постаменті – близько 4,6 метра. Таким чином, разом ці дві основні частини формують вертикаль заввишки приблизно 7 метрів без урахування особливостей основи та прилеглого майданчика.
Постамент облицьований плитами сірого полірованого граніту. Темніший відтінок мідного погруддя контрастує зі світлішою кам’яною основою, а видовжена форма постаменту робить композицію візуально ще вищою.
Навколишній простір теж був частиною задуму. Монумент розмістили в центрі квіткової клумби, обмеженої прямокутним бордюром із сірих гранітних блоків. Це відокремлює пам’ятник від звичайного пішохідного простору і створює навколо нього невелику композиційну зону.
| Елемент | Технічна характеристика |
|---|---|
| Скульптурна форма | погруддя Тараса Шевченка |
| Висота погруддя | близько 2,4 м |
| Основа погруддя | залізобетон |
| Зовнішнє покриття | мідь |
| Висота постаменту | близько 4,6 м |
| Форма постаменту | вертикальна, прямокутна |
| Облицювання | сірий полірований граніт |
| Благоустрій | клумба з гранітним бордюром |
Чим цікавий монумент
На відміну від багатьох пам’ятників Шевченку, де поета показано на повний зріст із книгою, плащем або іншими деталями, херсонський варіант побудований насамперед на портреті. Велике погруддя та майже вдвічі вищий постамент змушують дивитися на образ знизу вгору.
Композиція при цьому доволі лаконічна. Тут немає багатофігурної групи, декоративного тла чи великої кількості символічних деталей. Головним елементом залишається сам образ Тараса Шевченка. Саме ця простота допомагає пам’ятнику залишатися добре впізнаваним навіть у масштабному міському просторі.
Пам’ятник має і офіційне культурне значення. У переліках об’єктів культурної спадщини Херсонщини він фігурує як пам’ятка монументального мистецтва, створена у 1971 році.
Шевченко і культурний простір Херсона
Для Херсона пам’ятник Кобзарю – не поодинокий слід шевченківської теми. У місті та області вона представлена й іншими меморіальними об’єктами, мистецькими роботами та місцевими традиціями вшанування поета. Зокрема, окреме погруддя Шевченка було встановлене біля школи №52, яка носить його ім’я.
Херсонщина взагалі має давню історію такого вшанування. Один із ранніх пам’ятників Кобзарю в області з’явився у селі Станіслав ще 1922 року. Тож монумент у Херсоні 1971 року варто розглядати як частину значно ширшої місцевої традиції збереження пам’яті про Шевченка.
Особливого змісту ця традиція набула вже в сучасній Україні. Шевченківські дні щороку припадають на 9 та 10 березня – дні народження і смерті поета. Для міського простору такі пам’ятники давно виконують більше ніж декоративну функцію: вони залишаються місцями пам’яті та видимими маркерами української культури.
Пам’ятник Тарасові Шевченку у Херсоні цікавий саме поєднанням простоти та масштабу. В ньому немає складного сюжету, зате є виразний портрет, семиметрова вертикаль композиції та впізнаваний силует. А історія його появи додає ще один важливий штрих: те, що колись документально називали реставрацією, фактично стало створенням нового твору Івана Білокура та Юрія Тарасова. Через десятиліття після відкриття монумент залишається одним із помітних образів Шевченка в культурному просторі Херсона.
